Re: Життя християнина. Книга Сираха
Додано:
Пон березня 12, 2012 12:23 am Грішник
1. Мудрість - від Бога 1-10; мудрість - це острах Божий 11-21; життєві вказівки для мудреця 22-30
1. Всяка премудрість - від Господа, з ним же вона і повіки.
2. В морі пісочки, краплі дощу і вічности днини - хто порахує?
3. Висоти небесні, земну широчінь і глибини безодні - хто дослідить?
4. Перед усіма речами створено мудрість, і розважливий розум - від віку.
5. Джерело мудрости - слово Боже у вишніх, а дороги її - заповіді відвічні.
6. Корінь мудрости - кому він відкрився? І наміри її потаємні - хто про них знає?
7. Спізнання мудрости - кому об'явилось? І хто її досвід збагнув багатющий?
8. Єдиний мудрий, страшний вельми, що возсідає на престолі своєму.
9. Господь сам утворив її, і уздрів, і перелічив її, і розлив її над усіма ділами своїми,
10. над усяким тілом, із щедроти своєї, та й надав її тим, які люблять його.
11. Страх Господній - то слава й честь, веселощі й вінок раювання.
12. Страх Господній звеселює серце й радощі дає, втіху та довголіття.
13. Хто страхається Господа, блаженним стане наостанку, і в день кінця свого - благословенним.
14. Початок мудрости - боятися Господа, і створено її в лоні з вірними разом.
15. Вона між людьми звила гніздо, вічну основу, і до сімей-поколінь його довірлива буде.
16. Повнота мудрости - страхатися Господа: вона упоює їх плодами своїми;
17. цілу їхню хату сповнює бажаним, і засіки їхні - плодами своїми.
18. Вінець мудрости - острах Господній, від нього квітне мир і здоров'я благодайне.
19. І уздрів Господь, і перелічив її, дощем ізлив знання і розважливий розум; підвищив славу тих, що посідають її.
20. Корінь мудрости - страхатися Господа, тож віття її - довголіття.
21. Острах Господній гріхи віддалює; хто в ньому перебуває, той гнів відвертає.
22. Несправедливого гнів - невиправдальний, бо в запалі його гніву - його погибель.
23. До пори-часу довготерпеливий терпить, але наприкінці радощів він зазнає;
24. сам він дочасу свої слова ховатиме, його ж розум посвідчать уста численних.
25. У скарбниці мудрости - приповідки, повні знання; для грішника ж побожність - осоружна.
26. Прагнеш мудрости? Дотримуй заповіді, і Господь тобі її щедро надасть.
27. Бо мудрість і повчальність -острах Господній: вірність та лагідність йому довподоби.
28. Не будь нечуйним супроти остраху Господнього і не приступай до нього з серцем подвійним.
29. Не будь супроти людей облудним, зважай на уста свої.
30. Не зносься вгору, щоб не впасти й не збезчестити душі своєї, бо Господь твої тайни відкриє й додолу кине тебе серед громади, - бо не причастивсь єси до остраху Господнього, і серце твоє облудне.
2. Очищення досвідом 1-6; про конечність мати довір'я 7-11; горе хитким 12-14; життя у страсі Господньому 15-18
1. Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси.
2. Будь серцем праведний і постійний, а в нещасті - не бентежся.
3. Пристань до нього, не відступайся, щоб звеличився ти наостанку.
4. Все прийми, що тебе лиш спіткає, і, пониженим бувши, всі зміни стерпи.
5. Бо золоту проба - вогонь, а бездоганному - горно пониження,
6. Вір йому, і він за тебе заступиться; спрямуй на благо свою путь і надійся на нього.
7. Ви, що страхаєтеся Господа, чекайте на його милосердя і не схиблюйте, щоб вам не впасти.
8. Ви, що страхаєтеся Господа, вірте йому, і нагорода ваша не пропаде.
9. Ви, що страхаєтеся Господа, надійтесь на благо, на вічне раювання й на милосердя.
10. Гляньте на днедавні покоління, подивітеся: чи зазнав хтось ганьби, довірявши Господеві? Чи був хтось полишений, страхавшись його? Чи, взивавши до нього, був хтось від нього погорджений?
11. Господь бо співчутливий і милосердний, він відпускає гріхи й спасає в скорботі.
12. Горе серцям боязливим та рукам охлялим, та й грішникові, який двома стежками ходить.
13. Горе серцю байдужому, бо, не мавши віри, буде воно беззахисне.
14. Горе вам, у яких терпець увірвався: що чинитимете, коли то Господь навідається?
15. Ті, що Господа страхаються, не будуть нечуйні до слів його, і ті, що його люблять, пильнуватимуть путі його.
16. Ті, що Господа страхаються, шукатимуть його ласки, і ті, що його люблять, наситяться його законом.
17. Ті, що Господа страхаються, напоготують серця свої і смирять перед ним свої душі.
18. Киньмося в Господні руки, а не в руки людськії, бо яка його велич, таке й його милосердя.
3. Четверта заповідь 1-16; межі знання 17-25; добро та зло 26-31
1. Мене, вашого батька, слухайте, діти, і так чиніте, щоб спасенними бути.
2. Бо Господь звеличив батька у дітях, і право матері на синах закріпив.
3. Хто шанує батька, той гріхів збувається.
4. Хто звеличує матір свою, той немов скарби збирає.
5. Хто шанує батька, той матиме втіху в дітях, і в день своєї молитви буде вислуханий.
6. Хто звеличує батька - довго житиме; хто Господеві слухняний - матір свою заспокоїть,
7. і як господарям прислуговуватиме батькам своїм.
8. Ділом та словом шануй твого батька, щоб його благословення зійшло на тебе.
9. Бо батьківське благословення доми дітей укріплює; прокляття ж матері руйнує їхні основи.
10. Не вихваляйсь безчестям твого батька - нема бо тобі слави в батьковім безчесті.
11. Бо слава для людини в честі свого батька, і ганьба для дітей - матір знеславлена.
12. Дитино, допомагай твоєму батькові в старощах і не засмучуй його за його життя;
13. і коли розум ослабне, будь поблажливим; не зневажай його тоді, коли ти - повносилий.
14. Бо добродійство батькові не буде забуте: надолуженням за гріхи воно тобі причислиться.
15. За дня скрути твоєї Бог тебе згадає, і гріхи твої зникнуть, як лід від спеки.
16. Неначе богохульник, той, хто покидає батька; проклятий Господом той, хто гнівить свою матір.
17. Сину, виконуй діла свої скромно, і полюбить тебе людина, Богові мила.
18. Що більший ти, то більше понижуйся, а знайдеш у Господа ласку.
19. Є багато високих та славних, але тайни свої відкриває він скромним.
20. Велика бо могутність Господня, а славиться він смиренними.
21. Не шукай того, що важке тобі занадто; не досліджуй того, що понад сили твої.
22. Роздумуй над тим, що тобі доручено, заховані ж речі тобі непотрібні.
23. Не силкуйсь на те, що тобі не під силу, бо тобі й так об'явлено понад людське розуміння.
24. Багатьох бо збила з дороги власна гординя, і наміри лукаві привели їхній ум до занепаду.
25. Де немає зіниць, немає і світла, - не намагайся ж переконати невігласа.
26. Затверділе серце порине наприкінці в нещастя; хто любить небезпеку - в ній і загине.
27. Затверділе серце само кладе біду на себе, і грішник прибавляє гріх до гріха.
28. На нещастя гордого немає ліків, бо закорінилось у ньому зело лукавства.
29. Серце розумного роздумує над приповідками, ба - мудрий бажає й вуха, яке б слухало.
30. Як палкий вогонь гасить вода, так і милостиня гріхи відпускає.
31. Відплатник за доброчинства думає прийдешнім, тож у день свого падіння він знайде підтримку.
4. Чин добра 1-10; любов до мудрости 11-19; ложний сором не потрібен 20-31
1. Сину, не грабуй життя злидаря і не давай томитись очам нужденного.
2. Не засмучуй душу, яка голодує, і не гніви людину, яка бідує.
3. Не завдавай турботи серцю безталанного, і бідному не відмовляй милостині.
4. Не відштовхуй жебрака у біді, і від бідака не відвертай обличчя свого.
5. Від старця не відводь очей, і не давай нікому приводу тебе проклинати.
6. Бо як хтось позве прокльон на тебе в своїм розпачі душевнім, то його прохання дійде до слуху Творця його.
7. Стань любим громаді, схиляй голову перед вельможею.
8. Вухо ж нахиляй до бідного, лагідно відказуй на його привітання.
9. Визволяй погнобленого з рук гнобителя; не будь малодушний у судах твоїх.
10. Сиротам будь за батька, за чоловіка для їхньої неньки, тож станеш як син Всевишнього, і злюбить він тебе більше, ніж рідна мати.
11. Мудрість дітей своїх підносить угору і тими піклується, хто її шукають.
12. Хто її любить, той життя любить; хто встає за нею зранку -сповниться радощів.
13. Хто її посідає, той славу успадкує; куди б не пішов він, з ним Господнє благословення.
14. Служники її - богослужебники Святого; залюблені в неї - улюбленці Господа.
15. Хто її слухає, той судитиме народи; хто зважає на неї - житиме в безпеці.
16. Хто звірився на неї - успадкує її, і потомки його її посідатимуть.
17. Вона ж бо напочатку шляхами кривими його водитиме й насилатиме на нього страх та тривогу, ще й у повчаннях його іспитуватиме, поки не зможе покластись на нього, і його випробовуватиме правосуддям своїм, -
18. а потім знов поверне його на дорогу просту, і відкриє йому свої таємниці.
19. Коли ж він зблудить, то вона його покине і віддасть його на загибель.
20. Мій сину, вважай на час та бережися зла, тож не червонітимеш сам за себе.
21. Є стид, що до гріха призводить, а є стид - слава та милість.
22. Не зважай ні на кого собі на шкоду і не стидайся собі на погибель.
23. Слушного часу не приховуй своєї думки.
24. З думки пізнається мудрість, а освіта - з мови язика.
25. Не супереч правді, і соромся твого неуцтва.
26. Згрішив ти - не соромся визнати: проти течії річки не силуйся.
27. Не покладайся на дурного, не відсторонюйся від вельможного.
28. За правду борись аж до смерти, тож за тебе й Господь Бог змагатиметься.
29. Язиком не будь зарозумілий, а ділами - лінивий та недбайливий.
30. Не роби з себе лева у власній хаті, вередуна - супроти хатньої челяді.
31. Не розтулюй руку, щоб брати, не стулюй, коли треба давати.
5. Проти багатства й зарозумілости 1-8; про розмову 9-15
1. Не покладайся на власні багатства, не кажи, - я самодостатній!
2. Не потурай своїй душі та потузі своїй, щоб не ввели тебе в пожадання твого серця.
3. і не кажи, хто, мовляв, мій володар, - бо каригідне Господь таки скарає.
4. Не говори: «Згрішив, а що мені сталось?» - Господь бо довготерпеливий.
5. Не покладайсь на прощення занадто, гріхи до гріхів додававши,
6. і не кажи: «А що милосердя йото велике, то й безліч гріхів мені він відпустить», - бо й милосердя, і гнів є у нього, тож на грішних спаде його обурення.
7. Не гайся повернутися до Господа, не відкладай з днини на днину, бо зненацька вибухне гнів Господній, то й загинеш у годині помсти.
8. Не звіряйсь на багатства, несправедливо набуті: не допоможуть тобі в день нещастя.
9. Не війся у кожному вітрі і не ступай усякою стежкою: так бо робить грішник двоязичний.
10. Стій твердо при своїй думці, і хай одне буде твоє слово.
11. Слухавши, будь скорий, а відповідавши - повільний.
12. Відповідай ближньому, коли відаєш, коли ж ні - поклади долоню на уста собі!
13. І слава, і неслава - в розмові; язик людини - її погибель.
14. Не допусти, щоб тебе називали підшептувачем, і язиком своїм не наклеплюй, бо на злодія сором спадає, і на двоязичного - осуд тяжкий.
15. Ні в великім, ні в малім не провинюйсь, і не ставай з друга ворогом.
6. Пристрасть - погубна 1-4; випробування друзів 5-13; справжній приятель 14-17; відвага й мудрість 18-22; вона - солодке ярмо 23-31; про потребу навчатися мудрости 32-37
1. Лихе ім'я і ганьбу успадкує наруга, - так само і грішник двоязичний.
2. Пристрастями себе не роз'ятрюй, бо, мов бугай, вони тебе розірвуть, -
3. їстимеш своє листя й власні плоди погубиш та й станеш, мов те дерево висохле.
4. Руйнує душа погана того, хто її посідає, для ворогів його посміховиськом робить.
5. Уста солодкі помножують прихильників, і язик добромовний побільшує ввічливість.
6. Твої миротворці хай будуть численні, порадник же твій - один на тисячу.
7. Бажавши мати приятеля, спершу його випробуй - не квапся звірятись на нього;
8. бо буває і друг своєкорисний: він не лишиться при тобі в день горя твого.
9. Буває і приятель, що стає противником і відкриває твою сварливість тобі на сором.
10. Буває ще й друг, що з тобою трапезує, та не лишиться з тобою в день горя твого:
11. добре тобі - він, ніби другий ти, ще й на челядь твою покрикує,
12. а підупадеш, то й обернеться він проти тебе й твого уникатиме обличчя.
13. Від ворогів своїх відступись, а й друзів твоїх бережись!
14. Вірний приятель - міцна захорона: хто знайшов його, той знайшов скарб.
15. Вірному другові немає ціни, і немає ваги, щоб вартість його зважити.
16. Приятель вірний - то лік життя, і його знайдуть ті, що Господа страхаються.
17. Хто Господа страхається - зміцнює свою дружбу: який він сам, таким і друг його буде.
18. Сину, повчання приймай уже замолоду, то й знаходитимеш мудрість аж до сивини.
19. Мов той орач або сіяч, приступай до неї і плодів її добрих очікуй: у праці над нею хай трохи потрудишся, а вже незабаром її плоди споживатимеш.
20. Вона важка для неосвічених, не пристане до неї і легкодухий;
21. каменем бо важучим над ним вона тяжітиме, тож, не гаявши часу, відкине її він.
22. Бо мудрість така, як і її назва; небагатьом вона очевидна.
23. Слухай но, сину, сприйми мою думку, не відкинь моєї поради:
24. встроми свої ноги у пута її, а твій карк - у її нашийник;
25. підстав плечі, щоб нести її, - не гнівайсь на її кайдани;
26. всією душею приступи до неї, чимдуж дороги її пильнуй:
27. вистежуй її, вишукуй її, і спізнати себе вона дасть; а заволодівши нею, не випускай її,
28. бо наостанок ти знайдеш у ній спочинок, і раюванням вона тобі стане,
29. і пута її будуть тобі захистом могутнім, а нашийник її - шати препишні.
30. Золоті бо на ній прикраси, її узи плетені з гіяцинту.
31. Як пишне убрання, її надягнеш і вінець раювання вкладеш на себе.
32. При бажанні, сину, станеш освіченим, а бувши слухняним, будеш і розумним.
33. Злюбивши слухати, тим і навчишся, - вухо нахилявши, станеш мудрим.
34. Будь серед збору старших, а хто мудрий - того тримайся.
35. Слухай охоче кожну побожну розмову, і приповідок розумних не цурайся.
36. Узрієш розумного - вже зрання спіши до нього, а нога твоя хай його пороги оббиває.
37. Вдумуйся у повеління Господні, над завітами його повсякчасно роздумуй; він скріпить твоє серце, і бажана мудрість надасться тобі.
Re: Життя християнина
Додано:
Вів грудня 25, 2012 3:55 pm Maria
Псалма Української Церкви Києвського Патріархату
села Хоменки Шаргородського району Вінницької області.
автор раба божа Марія,
прихожанка храму св.вмч. Катерини
в м. Чернігові.
Тут, на горбочку, в зеленім віночку
Маленька церковна стоїть,
На мові чудовій, моїй, українській | 2 рази
Молитва до Бога звучить. | 2 рази
Чому ж ми цураємось рідного слова
Нащадки святої Руси,
То мовою рідною, мовою серця | 2 рази
Ми розмовляєм усі. | 2 рази
Андрій Первозванний, Апостол слов’янський
Із давніх-предавніх часів,
Молитись на мові, що ближча до серця, | 2 рази
Народові він заповів. | 2 рази
Чому святі храми, що їх збудували
Наші діди в давнину,
Платять донині із України | 2 рази
В далеку Москву данину? | 2 рази
Нас охрестили, коли і в помині
Москви ще ніде не було.
Мій славний народе, чому ж ти повинен | 2 рази
Схилять перед нею чоло? | 2 рази
О, Боже мій милий, дай розуму й сили
Народ наш докупи з’єднать.
Те, що належить моїй Україні, | 2 рази
Ми не дамо роз’єднать. | 2 рази
Тут, на горбочку, в зеленім віночку
Маленька церковна стоїть,
На мові чудовій, моїй, українській | 2 рази
Молитва до Бога звучить. |
Духовна спадщина українських дисидентів стає актуальною
Додано:
П'ят лютого 01, 2013 4:57 pm Лариса
Духовна спадщина українських дисидентів стає актуальною
Олена Чуранова
В Україні все частіше публікують книжки із спогадами, мемуаристикою дисидентів, представників українського шістдесятництва. І хоча самі автори, герої книжок йдуть у небуття, їх ідеї, історії життя залишаються. Про них треба говорити, особливо сьогодні, переконані історики та літературознавці.
Одна з останніх презентованих книжок – «У мерехтінні найдорожчих лиць»: Згадуючи Михайлину Коцюбинську», яку надрукувало видавництво «Дух і літера». Через спогади інших, не менш знакових постатей шістдесятих років, книга розповідає про небогу відомого українського класика, яка все своє життя присвятила українській культурі та дисидентському руху.
Упорядниця книжки Елеонора Соловей зазначила у коментарі Голосу Америки, що сьогодні піднімати такі спогади, говорити про дисидентів є на часі.
«Здається, у Глузмана є такі речі: якщо ми не будемо знати і цінувати це минуле, то ми знову опинимося там, де були вони. І ми вже бачимо ознаки цього. Це він написав у 2006 році, а сьогодні можна говорити про те, що цей прогноз абсолютно справдився», – говорить літературознавець.
«Дисиденти сподівалися, що ми будемо кращі за них. І ми розуміємо наскільки так не сталося. Спілкування з ними в такий спосіб, через книжки, здатне цьому зарадити», – додає вона.
Одним із авторів спогадів про Михайлину Коцюбинську став правозахисник, засновник Української Гельсінської групи Мирослав Маринович. Про неї він написав: «У російських дисидентів символом мужності була спроможність «вийти на площу» й публічно заявити свій протест. В історії українського дисидентства таким знаковим символом виявилася спроможність «демонстративно встати», коли лунає заклик заманіфестувати свій протест проти дії влади. У той знаменний день 4 вересня 1965 року в тому знаменному київському кінотеатрі «Україна» на заклик Івана Дзюби Михайлина Коцюбинська разом з іншими сміливо встала – і з тих пір залишилася серед українців символом протистояння».
На думку журналіста, головного редактора сайту «Історична правда» Вахтанга Кіпіані, досвід символів протистояння тих часів сьогодні перестав бути цікавим українцям. Але якраз сьогодні цих ідей і бракує у суспільному діалозі, і треба робити все, щоб інтерес відновився.
На думку журналіста, головного редактора сайту «Історична правда» Вахтанга Кіпіані, досвід символів протистояння тих часів сьогодні перестав бути цікавим українцям. Але якраз сьогодні цих ідей і бракує у суспільному діалозі, і треба робити все, щоб інтерес відновився.
«Втрата діалогічності, втрата проекту, який нібито всі розуміють, але ніхто не може сформулювати до кінця – і є одним із невивчених уроків шістдесятництва. Кожен із них – Лук’яненко, Чорновіл чи Горинь, Сверстюк чи Дзюба, Коцюбинська чи Плющ, вони мали свої не політичні, а етичні проекти України, кожен з яких вимагав якихось рефлексій», – зазначає Кіпіані.
«Мені здається, що навіть, якщо цих людей не стало, ми маємо говорити про них, і говорити про їхні ідеї, говорити про їхні настанови. Так як отої спокійної, вдумливої, ідеологічної розмови нам бракує», – додає журналіст.
Видавці та літературознавці наразі мають задум створити хрестоматію творів дисидентства, щоб ще більше українців мали змогу познайомитися з ними. Втім, головний редактор видавництва «Дух і літера» Леонід Фінберг зазначає, що зробити це буде складно.
«Дуже складно створити таку хрестоматію. З одного боку, щоб не втратити найкращі тексти тих років, а з іншого треба зрозуміти, чого очікує сьогоднішнє молоде покоління. Ці часи великого протистояння породили титанів, велетнів, і дуже важливо закріпити цей досвід», – пояснює Леонід Фінберг.
